Поэзия 02.03.2017 ПРОХАННЯ ПРО ЗАБУТТЯ Мовчи, що слів твоїх ріка – Мені вона не знана. Ти мов заплутаність легка, Запалена, бажана. Ти всесвіт сточених образ, Безжальна нота струму, Спокута, мов нічний екстаз У криголамі суму. Невірність мармурових щік, Бліда покора сміху – Твоє тремтіння – сон повік – Колись були на втіху.