ПРОХАННЯ ПРО ЗАБУТТЯ

Мовчи, що слів твоїх ріка –
Мені вона не знана.
Ти мов заплутаність легка,
Запалена, бажана.

Ти всесвіт сточених образ,
Безжальна нота струму,
Спокута, мов нічний екстаз
У криголамі суму.

Невірність мармурових щік,
Бліда покора сміху –
Твоє тремтіння – сон повік –
Колись були на втіху.